«Альманах — це місце визнання»: інтервʼю з Олесем Пограничним про третій випуск шкільного Альманаху

У «Школі вільних та небайдужих» вже втретє виходить Альманах — збірка дитячих творів, малюнків і рефлексій, у якій голос кожного учня звучить по-своєму. Про те, як народжується ця книжка, що вона дає дітям і чому важливо підтримувати навіть кілька написаних рядків, ми поговорили з паном Олесем Пограничним, директором з місії та цінностей Школи і одним з укладачів Альманаху.

– Пане Олесю, розкажіть, будь ласка, для чого існує Альманах і яку роль він відіграє у шкільному житті?

У нас у Школі діти багато творять: малюють, пишуть, висловлюють себе через емоції й образи. А Альманах — це одне з місць, де все це збирається. Ми хочемо, щоб він став для дітей простором, де їхня творчість отримує форму і визнання. Багато дорослих людей у житті ніколи не мали опублікованих своїх творів чи роздумів. А тут дитина, навіть найменша, з нульового класу може побачити свою роботу у справжній книжці. Це дуже сильний момент. Для когось це може бути перша сходинка, визнання чи натхнення рухатися далі.

– Тобто це не просто збірка робіт, а й певна точка росту для дітей?

Так, саме так. Бо коли дитина бачить, що її роботу опублікували, це додає їй впевненості. Іноді навіть кілька рядків чи маленький малюнок стають важливим моментом у розвитку дитини. Ми, дорослі, часто недооцінюємо, наскільки для дітей це значуще. Я бачу, як вони гордяться, як показують свої роботи рідним, друзям. Це не просто сторінка в книжці — це свідчення того, що їхній голос почуто.

– Як відбувається відбір робіт до Альманаху?

Ми дивимося не на те, наскільки твір «правильний» чи «досконалий», а наскільки в ньому є щирість і творчий порив. З великої кількості робіт ми відбираємо близько 50%. Якщо відчувається, що дитина писала «бо треба», це видно. А коли є думка, відчуття, глибина — такий твір ми точно беремо.

– А як щодо малярських робіт? Хто займається їхнім добором?

Цим опікується Школа мистецтв, бо це їхня спеціалізація. Ми координуємо з ними процес, щоб у фінальному макеті були представлені і художні, і текстові твори. Наприклад, цього року в Альманах потрапила робота моєї донечки, її обрала Школа мистецтв. Мені самому ця робота дуже сподобалася. Ця робота висить в нашій хаті і сама донька була захоплена тією роботою. Тоді я зауважив, як для неї це важливо, що її робота є в Альманаху, бо вона носила цей Альманах, показувала дідусеві, бабусі, прадідусеві, друзям до класу понесла. Важливо для самих митців, щоб ми поважно ставилися до їхніх думок, робіт, щоб вони отримували це визнання.

– Чи потрапляють до альманаху тільки малюнки і тексти, чи є й інші форми дитячого вираження?

Буває, що діти створюють симультанні речі, поєднуючи малюнок і текст на одному аркуші. Ми це зберігаємо в первісному вигляді, скануємо і подаємо саме так, як дитина зробила. Це живе мистецтво, яке не хочеться редагувати чи розділяти.

– Чи траплялося, що участь у Альманасі мотивувала дітей продовжити писати чи творити більше?

Ми вже готуємо четвертий випуск, і поступово це стає помітно. Бо є діти, які надсилають роботи з року в рік — видно, як росте їхня майстерність, як розвивається думка. Іноді навіть ми дискутуємо з дітьми над текстами: я можу запропонувати переставити слово, знайти інший синонім. Дехто погоджується, дехто каже: «Ні, для мене саме так важливо». І це кльово, бо так вони вчаться відстоювати свій творчий вибір.

– Чи вплинула війна на тематику дитячих творів?

Так, це дуже відчутно. Перший Альманах, який ми видали у 2023 році, був пронизаний воєнними переживаннями про перший день війни, про тривогу, про надію. Діти реагують щиро, без фільтрів. Деколи ми бачимо слова чи образи, які не хотілося б бачити, але розуміємо, що це частина їхнього досвіду, і ми не маємо права її забирати. Бо це їхня правда.

– Як цей процес виглядає в онлайн-школі? Є якісь відмінності у відборі чи роботі з дітьми?

Діти онлайн-школи так само творять, малюють, пишуть. Ми отримуємо їхні твори в електронному вигляді, і вони теж проходять відбір. Буває, що дитина щось пише «для себе» у зошит. Тоді вчитель чи я запитуємо дозволу включити цей твір до Альманаху. І що цікаво — ще жодна дитина не відмовилась. Це теж довіра.

– І насамкінець: що б ви хотіли побажати дітям і дорослим, які поруч із ними на цьому творчому шляху?

Найперше — поважно ставитися до кожної дитячої спроби. Навіть якщо це чотири слова, навіть якщо це перший малюнок — це може бути початком великої історії. Ми не знаємо, скільки талантів світ втратив через байдужість. Тому наше завдання — підтримати, помітити, заохотити. Бо, можливо, серед цих маленьких авторів є той, хто змінить світ. І колись його перші рядки з Альманаху вивчатимуть як мистецтво XXI століття.

Таким чином, Альманах у Школі вільних та небайдужих — це живий простір для самовираження, рефлексії та творчого зростання. Кожен твір чи малюнок, чи текст, чи поєднання обох, має цінність і отримує повагу, а сам процес публікації надихає дітей продовжувати творити і відкривати свої таланти. Альманах стає для дітей першим кроком у світі мистецтва та літератури, де важлива кожна думка та рефлексія.