Хімія в онлайн-школі: як зацікавити, пояснити складне і навчити мислити? | Інтервʼю зі вчителем Юрієм Гриндою

Онлайн-формат навчання — виклик для багатьох предметів, і хімія — не виняток. Адже це наука про досліди, реакції та експерименти. Як працює хімія в онлайн-школі, чим замінюють лабораторні роботи та який сенс цього предмета для сучасної дитини — говоримо з вчителем хімії Онлайн школи вільних та небайдужих Юрієм Гриндою.

— Пане Юрію, як виглядає урок хімії в онлайн-форматі? Чим він відрізняється від офлайн-уроку?

Онлайн-формат справді має свої особливості. Ми не можемо проводити повноцінні лабораторні експерименти власноруч, як це відбувається в класі. Тому основний акцент робимо на науковий матеріал, візуалізацію процесів, відеоексперименти та інтерактивні завдання. Я працюю з презентаціями, відеоматеріалами й інтерактивними вправами, які дозволяють максимально наблизити учнів до експериментальної частини, принаймні на рівні спостереження, аналізу та розуміння процесів.

— Які інструменти допомагають вам у цьому форматі?

Велика підтримка для онлайн-уроків — це освітні платформи. Зокрема, ми активно використовуємо платформу Easy від видавництва «Ранок». Там є багато предметів, і хімія представлена дуже якісно: інтерактивні вправи, задачі, відеоексперименти, віртуальні лабораторії. Це справді хороша допомога для онлайн-школи, бо дозволяє замінити те, що ми не можемо зробити руками, — візуальним і логічним досвідом.

— Як ви пояснюєте складні процеси, формули й реакції в онлайні?

Перший крок — це завжди візуалізація. Я показую відеоексперимент: іноді готовий, іноді знятий власноруч. Після цього ми разом на інтерактивній дошці розбираємо, що саме відбувається: поетапно, логічно, без перевантаження складними визначеннями. Навіть якщо через технічні моменти не всі бачать експеримент ідеально, ми завжди повертаємося до нього в записі, розбираємо ще раз.

— Що найбільше захоплює дітей на уроках хімії?

Якщо говорити загалом про хімію — то, безумовно, експерименти. В онлайн-форматі на перше місце виходять інтерактивні вправи та віртуальні лабораторії. Коли учень може «взяти» віртуальну колбу, змішати речовини та побачити результат, це викликає інтерес. А коли після цього ми показуємо, як той самий експеримент виглядає в реальності, зʼявляється глибше розуміння і бажання спробувати.

— Як ви допомагаєте дітям зрозуміти логіку хімії, а не просто запам’ятати формули?

Я переконаний, що у більшості дітей є природна цікавість до нового. Моє завдання — не втратити її. Тому я намагаюся відповідати на всі запитання, які ставлять діти. Їх завжди багато. Часто складність полягає в тому, щоб знайти або створити якісний візуальний контент: наприклад, пояснити, чому речовина магнітиться або як змінюються властивості при температурі. Іноді такий матеріал доводиться готувати самостійно, але це того варте.

— За якою програмою відбувається навчання? Чи вона відрізняється від звичайної шкільної?

Програма загалом відповідає державній шкільній програмі. Водночас ми адаптуємо подачу матеріалу для окремих учнів, які мають труднощі зі сприйняттям інформації: менше тексту, більше візуальних і логічних елементів. Це дозволяє зберігати єдиний освітній стандарт, але водночас працювати з реальними потребами дітей.

— Для чого, на вашу думку, сучасній дитині хімія?

Передусім — для розвитку мислення. Ми не маємо просто накопичувати інформацію, ми маємо вчитися її аналізувати. Хімія — це інструмент розвитку навичок, які не завжди формуються в інших предметах: уміння виокремлювати головне зі складного, ставити правильні запитання і знаходити на них відповіді.
Також це про розуміння світу навколо: їжі, матеріалів, медицини, екології.

— Які життєві навички формує хімія, окрім академічних знань?

Аналітичне мислення, уважність до деталей, уміння бачити причинно-наслідкові звʼязки. Здатність розкласти складне на прості елементи — це навичка, яка працює далеко за межами шкільного предмету.

— Що для вас як для вчителя є найціннішим у викладанні хімії?

Найцінніше — допомогти розвинути цікавість і пояснити складні речі простою мовою. Я не люблю перевантажених визначень та термінів. Мені важливо, щоб дитина справді зрозуміла, а не просто відтворила формулу. Живий урок — це коли є комунікація, запитання і відчуття, що предмет не лякає, а зацікавлює.

— Що б ви порадили батькам, щоби підтримувати той інтерес у дітях, а не навпаки?

Ставитися до дітей як до рівних. Прислухатися до їхньої зацікавленості та запитань, враховуючи їхню думку, і в жодному разі не ігнорувати.
Саме намагаюся спілкуватися з учнями на рівних, на «Ви». Діти відчувають повагу і розуміють, що навчання — це не тільки спосіб отримання знань, але простір для спільного пізнання того, що їм справді буде корисним