«Коли дитина питає «чому?» або каже «я думаю інакше» — це не проблема, а радість», – інтервʼю з пані Іриною Філяк

«Коли дитина питає «чому?» або каже «я думаю інакше» — це не проблема, а радість» | інтервʼю з пані Іриною Філяк, співавторкою підручників освітньої програми Школи вільних та небайдужих

Авторська програма з мислення, української мови та математики, створена Ольгою Гісь та Іриною Філяк, сьогодні активно використовується в онлайн-навчанні. Вона вирізняється сюжетністю, персонажами та глибокою методичною основою. Про те, як ця програма працює в реальному навчальному процесі, ми поговорили з Іриною Філяк, співавторкою програми та вчителькою, яка щодня працює з дітьми за цими підручниками.

— Ви працюєте за авторською програмою безпосередньо в класі. Як діти сприймають такий формат підручників і подачу матеріалу?

Насправді все почалося з практики роботи з дітьми у початковій школі. Саме вона дала розуміння, якою має бути книга для дитини. Перед створенням підручників була зустріч із пані Ольгою Гісь, яка з часом переросла у професійну співпрацю і дружбу. Ми разом помітили серйозну проблему — кризу переходу між початковою і середньою ланкою. Ольга Гісь бачила цю кризу з позиції розвитку критичного мислення. Я з позиції вчительки, яка щодня працює з дітьми. Ми поєднали математику, психологію, методику і зрозуміли: цей перехід має бути плавним, логічним, без різкого «обриву» для дитини.
Підручники ми хотіли зробити сучасними, змістовними, живими. Збирали ідеї з різних освітніх систем світу, аналізували, що справді працює. Варто враховувати, що дітей дуже захоплюють сюжетні лінії і тоді вони вмикаються у процес природно, бо для молодшого шкільного віку гра є базовою формою навчання. Саме наявність певної історії допомагає тримати увагу, краще концентруватися і «рухатися» темою в одному напрямку.

— Чим ці уроки відрізняються від звичайних уроків математики чи української мови?

Передусім підходом. Ми не починаємо одразу з пояснення правил чи розв’язування завдань. Спочатку розкривається сюжет. Коротко, образно, як зміст подорожі, у яку ми запрошуємо дітей. Наприклад, тема може бути пов’язана із Сорочинським ярмарком. Ми разом переглядаємо кілька фото або коротке відео — буквально 1–2 хвилини. І лише тоді починаємо працювати із завданнями, вплетеними в цю сюжетну лінію ярмарку. Наш мозок так влаштований: коли ми бачимо об’ємну картинку, історію, контекст — інформація засвоюється значно глибше.

— Що для дітей найцікавіше у цій програмі?

Перш за все, ігрові сюжети. Навчання для дітей — це найбільша та найцікавіша гра у світі. Але важливо розуміти: за цією грою стоїть дуже чітка методика. Не менш важливими є методичні матеріали для вчителя — вони дають свободу, але не хаос.

— Як персонажі та історії впливають на залученість дітей у навчання?

Персонажі — це не тільки про гру, вони стають провідниками у навчанні. Дитина розв’язує приклад чи читає текст і таким чином взаємодіє з історією, проживає її. Це знижує страх помилки та підвищує внутрішню мотивацію. Так навчання перестає бути формальним.

— Як змінюється мислення дітей у процесі навчання? Що ви спостерігаєте як вчителька?

Я працюю з класом із вересня і зараз, підсумовуючи період до січня у третьому класі, бачу чіткі зміни. Діти стали краще аргументувати свої думки, використовують математичну термінологію, не бояться висловлювати припущення, навіть фантазувати. З’являється впевненість, зростає швидкість мислення. Дуже важливо, що діти перестають боятися помилок, для них це частина освоєння матеріалу, а не провал.

— Як програма працює з дітьми різного рівня підготовки в одному класі?

Ми часто чуємо, що підручник складний і завдань багато, але саме в цьому його перевага. Велика кількість завдань дає вчителю можливість обирати: підлаштовувати матеріал під рівень конкретного класу чи окремої дитини. Для дітей, які мислять швидше, є завдання «на випередження», позначені спеціальними символами. Це важливо для мотивації. Індивідуальний підхід спочатку забезпечує вчитель, а з часом діти вчаться регулювати свою роботу самі.

— Як реагують батьки, коли бачать процес навчання за цією програмою?

Батьки бачать, що діти залучені, що їм цікаво — і це головне. Іноді разом виконують домашні завдання, то такий підхід зацікавлює навіть їх і тоді ще більше розуміють цінність нашої програми.

— Чи складно вчителю працювати з цим підручником?

Будь-який підручник потребує часу. Потрібно хоча б рік із ним пропрацювати, щоб зрозуміти, чи це «твоє» чи ні. У моєму випадку — це однозначно «моє». Я закохана в цю програму, бо вона дає вчителю свободу. Можливість будувати урок так, як ти вважаєш за потрібне для конкретної групи дітей, обирати завдання, адаптувати матеріал. І таким чином відразу бачити, як діти ростуть і розвиваються разом із підручником. Це постійний інтерес і жива робота.

— Що б ви хотіли побажати батькам?

Підтримуйте запитання своїх дітей. Коли дитина питає «чому?» або каже «я думаю інакше» — це не проблема, а радість. Це означає, що формується критичне мислення. Нове покоління будуватиме нашу країну. І дуже важливо, щоб ми, дорослі, не гальмували потік цих запитань, а підтримували їх. Бо саме через «чому» і «як» дитина вчиться бачити причини та наслідки і критично мислить.