Як це навчатися в українській школі, живучи в Ірландії
Онлайн-освіта дає можливість залишатися в українському освітньому та культурному просторі навіть тоді, коли родина живе за кордоном. Саме такий вибір зробила пані Надія, яка разом із дітьми нині проживає в Ірландії. Її син навчається у 2 класі онлайн-школи, а молодший відвідує нулівку. Ми поговорили про те, чому родина обрала саме українську онлайн-школу, як діти поєднують навчання у двох країнах і чому для мами так важливо, щоб вони залишалися в українському контексті.
— Пані Надіє, чому ви обрали онлайн-формат для своїх дітей?
— Я давно стежу за діяльністю Холдингу емоцій !Fest. Ще з початків «Криївки» мені було цікаво спостерігати, як розвивається бренд, які проєкти з’являються. Потім відкрилася книгарня, видавництво, і згодом Школа. Я бачила, які цінності ви транслюєте у соцмережах, і вони дуже відгукувалися мені. Коли ж з’явилася онлайн-школа, для мене це стало природним вибором. Ми змушені були виїхати з України після повномасштабного вторгнення, але я дуже хочу, щоб мої діти залишалися в українському контексті. Для мене важливо, щоб вони були дотичні до українського суспільства, до дітей з України, щоб розуміли, що відбувається вдома.
— Тобто навчання онлайн допомагає підтримувати цей зв’язок?
— Так. Ми пробували формат недільної школи за кордоном, але для мене цього замало. Хотілося, щоб діти системно вивчали українську мову, історію, культуру на рівні, який дозволить їм у майбутньому вступати в українські університети або просто впевнено користуватися мовою в житті. Онлайн-формат на щоденній основі став для нас важливим рішенням, хоча й непростим.
— Чому непростим?
— Бо діти фактично навчаються у двох школах, відвідують ірландську школу офлайн, а потім мають уроки в українській онлайн-школі. Для старшого сина це іноді буває складно, бо він приходить зі школи втомлений. Інколи в нього є буквально 15 хвилин, щоб перепочити, і одразу починаються онлайн-уроки. Але попри це він справляється.
— А як адаптувався молодший син у нулівці?
— Для нього це взагалі велике щастя. Його вчителька пані Христина просто неймовірна. У мене дуже непосидюча дитина, і вона має просто золоте терпіння. Вона вміє впіймати той момент, коли дитина відволікається, і дуже м’яко повернути її назад до уроку.
Я пам’ятаю перші заняття: він міг сидіти під партою або малювати на тачпаді. Але пані Христина спокійно реагувала, давала йому час і поступово залучала до роботи. Зараз він уже набагато уважніший і дуже добре включається в уроки.
— Чи є у дітей улюблені предмети?
— У молодшого — однозначно українська мова. І це дуже цікаво, бо англійська для нього проста: він живе в цьому середовищі, а українська стала для нього чимось особливим.
Коли ми переїхали, йому було лише два з половиною роки. Він дуже швидко підхопив англійську в садочку, і українська почала відходити на другий план, утім завдяки школі він її дуже добре розвинув.
Зараз він уже досить легко читає, і я бачу, як йому це подобається.
— А старший син?
— Він більше математичного складу. Тому його улюблений предмет — математика. Але українську теж любить. А англійська в школі для нього радше бонус.
— Як складається контакт із вчителями?
— Зворотний зв’язок мені дуже подобається і сама платформа Edus дуже зручна. Там вчителі залишають коментарі до кожного завдання, там завжди підтримка, детальне пояснення та підбадьорення.
Наприклад, пані Юлія (вчителька 2 класу) пише відгуки, які дуже мотивують. Вона завжди знаходить слова, щоб похвалити дитину і водночас підказати, як зробити ще краще. Крім того, вчителі часто залишаються після уроків, якщо потрібно щось додатково пояснити. Ми також маємо постійний контакт у WhatsApp. Тобто зв’язок справді дуже тісний.
— Як ви організували простір для онлайн-навчання вдома?
— Насправді все доволі просто. Ми купили дітям невеликі парти з поличками і зручні крісла. У кожного є свій куточок для навчання. Це не потребує великих витрат, але гарно налаштовує на навчання. Головне — бажання батьків організувати дитині комфортний простір, де вона може спокійно зосередитися на уроках.
— Чи встигають діти ще й на гуртки?
— Так. Вони займаються плаванням, а ще відвідують спортивні секції: ірландський футбол і хокей на траві.
— Чи помічаєте ви зміни в дітях за час навчання?
— Так, однозначно. Старший син дуже добре показує себе в ірландській школі. Він навіть кілька разів був одним із найкращих у класі. Я думаю, що це пов’язано з тим, що він багато навчається і постійно тренує мозок. Коли дитина працює в різних напрямках, це позитивно впливає і на всі інші сфери.
— Що для вас як для мами є найціннішим у цьому навчанні?
— Те, що діти залишаються українцями. Для мене дуже важливо, щоб вони знали мову, могли читати, писати, розуміли культуру. Я завжди кажу їм: ми хочемо повернутися додому. І коли це станеться, важливо, щоб вони могли легко інтегруватися в українське життя. Мені дуже хочеться, щоб мої діти колись повернулися в Україну і розвивали її, а не іншу країну. І я вірю, що ця школа допомагає дітям не втратити цей зв’язок із домом.
