Театр в онлайн-школі: як народжуються вистави та зростає впевненість

У нашій онлайн-школі театральний напрям існує вже не перший рік. Тут діти різного віку готують власні вистави, створюють ролі, працюють із текстами, репетирують, і все це в онлайн-форматі!
Про те, як відбуваються уроки, як замінюються діти та чому театр важливий незалежно від майбутньої професії, ми поговорили з викладачкою театру пані Наталею Довгалюк.

– Пані Наталю, яким є театр в онлайн-форматі? Наскільки це відрізняється від занять наживо?

Онлайн-формат має свої виклики. У класі легше зібрати увагу: діти поруч, вони бачать один одного, реагують природно, а онлайн буває по-різному: хтось доїдає канапку, хтось щойно прокинувся, молодші діти інколи ще не вправні з гаджетами. Це справді ускладнює процес. Але водночас театр живе всюди. Ми адаптуємося, використовуємо інструменти Zoom як частину постановки: фони як декорації, смайлики як елементи образу, домальовані корони чи ріжки, якщо ролі цього потребують. Це і стає нашою творчою та сучасною сценографією.

– Яку роль театр відіграє для дітей різного віку?

Наша мета — не виховати майбутніх акторів. Театр — це передусім про комунікацію, уміння подати себе, говорити виразно і впевнено. І я їм часто кажу: навіть якщо ви будете бізнесменами, презентуватимете власну компанію, важливо говорити чітко, логічно, зрозуміло.
Театр допомагає дітям відкриватися. Він дозволяє досліджувати себе, свої емоції та реакції, вчить слухати, взаємодіяти, не боятися помилятися. Це формує характер, а не просто сценічність.

– З чого починається підготовка до вистав?

Завжди починаємо з вибору ролей. Я не призначаю ролі, діти обирають їх самостійно. Це важливо, адже кожен має відчувати свою відповідальність і комфорт.
Після вибору ролей я добираю або коригую тексти. На першій зустрічі ми читаємо їх разом, обговорюємо: кому забагато слів, кому замало, хто хоче додати якусь репліку чи жест. Далі — вивчення тексту. Чим швидше діти запам’ятовують свої слова, тим легше відбувається постановка.

Паралельно говоримо про костюми. Торік ми навіть робили ляльковий театр: діти малювали персонажів, вирізали, приклеювали на палички, і це стало повноцінною частиною вистави. Цього року формат інший, але творчість завжди присутня.

– Як проходять онлайн-репетиції?

Кожен проговорює свої репліки, ми налаштовуємо темп, інтонацію, додаємо реакції. Є колядки, які задають ритм і атмосферу вертепів, які ми готуємо.

Онлайн-репетиція — це не про читання тексту у «віконечках», це спільна дія, де важливо підтримувати динаміку, настрій, відчуття присутності. Діти швидко вчаться чути одне одного, навіть якщо між ними сотні кілометрів.

– Чи змінюються діти протягом року?

Дуже. Є діти, які у вересні говорять тихо, майже соромлячись власного голосу. Але на моїх уроках можна помилятися, говорити не так, сміятися, експериментувати. Немає вимоги «сидіти рівно і говорити правильно». Є простір бути собою.
І поступово вони розкриваються. Наприкінці року їх уже важко зупинити, настільки вони стають впевнені, голосні, емоційні. Це особливо помітно у тих, хто спочатку приходить закритий. Театр дає їм свободу.

– Які труднощі зустрічаються найчастіше?

Найскладніше — організувати увагу, бо діти знають: у нас багато «забав», рухливих вправ, і їм це подобається. Але паралельно маємо підготувати виставу, де вже потрібна дисципліна.
Я завжди пояснюю: вистава в нашій школі — це подія міжнародного рівня. Ми її записуємо, показуємо на сторінці школи, і вас можуть побачити люди з усього світу. Це мотивує, дає відчуття важливості.

– Як батьки можуть підтримати театральний процес?

Чесно кажучи, наші батьки вже роблять дуже багато. Вони створили для дітей умови для якісного навчання, і я постійно відчуваю підтримку. Навіть коли через обставини я два рази не змогла провести заняття, батьки писали: «Пані Наталю, коли буде театр? Ми так любимо ваші уроки».
Головне — дати дитині простір спробувати, бути собою, не боятися. Це найкраща підтримка.

– А що для вас особисто є найціннішим у театральній роботі з дітьми?

Мені дуже цінно, що в цей момент я ніби повертаюся у власне дитинство: бавлюся разом з дітьми, фантазую, радію їхнім ідеям. І, звичайно, вчуся у них — вони щирі, сміливі, відкриті. Це надихає!